15 ЖОВТНЯ

Всесвітній день дітей, які відійшли від нас під час вагітності чи після народження – історія

«Коли дитина втрачає своїх батьків, називаємо її сиротою. Коли хтось з подругів втрачає свого партнера, ми кажемо вдівець чи вдова. Коли батьки втрачають свою дитину, немає слова, яке б могло окреслити їх…»

З 1988 року у багатьох країнах світу (Англія, США, Австралія, Норвегія, Італія та інші) був встановлений Міжнародний день обізнаності про смерть дитини під час вагітності або після народження. Цей день припадає на 15 жовтня і відзначається щороку чисельними місцевими ініціативами.

Перинатальні втрати щороку торкають мільйони сімей по цілому світі. На даний час в Україні одна вагітність з шести переривається часто з невідомих причин. Рівень перинатальної смертності становить 10,6 на 1000 народжених дітей. Усім цим сім’ям часто бракує відповідної підтримки як в медичних закладах, так і на місцевому рівні.

Організація «Слід Життя» декілька років поспіль посвячується створенню відповідної мережі підтримки для таких сімей, а також долучається до Всесвітнього дня перинатального горя шляхом маніфестацій та суспільних подій, щоб привернути увагу до цієї нелегкої і водночас важливої тематики та розірвати мовчанку в Україні.

Метою усіх заходів є збільшення суспільної обізнаності про перинатальні втрати та горе, а також творити спільну мережу батьків, громадян і медичних працівників, тим самим поширювати культуру та світогляд навколо даної тематики.

15 жовтня – це сумний і болючий день?

Безумовно, що втрата це болючий і важкий досвід. Коли втрата і горе, яке її супроводжує, були пережиті в самотності без відповідної підтримки близького оточення, а також медичних працівників, збільшується ризик поглиблення болю, а іноді може мати непоправні наслідки для здоров’я як фізичного, так і психічного.

Натомість 15 жовтня не є болючим моментом, а важливою нагодою, щоб дивитися вище понад біль втрати, дивитися з надією у майбутнє.

Впродовж років працюємо, щоб здійснити «промовистим» цей біль і зробити «розказаними» ці історії, пробуємо зробити їх «вислуханими» для тих, хто вважає, що ці втрати не заслуговують уваги, чи не мають значення; для тих, хто пробує сховатися за байдужістю, браком співпереживання і співрозуміння.

Для кого цей день ?
Для ВСІХ!

Якщо ви є батьками у горі втрати, запрошуємо вас долучитися до нас. Не має значення скільки дітей ви втратили, скільки днів, тижнів чи місяців вони мали, і не має значення скільки часу минуло після втрати. Це нагода спільно згадати маленькі Життя, які були серед нас, про які, можливо, ніхто і не згадує. Спільність у пережитому збільшує наші ресурси і надає нам нові можливості для того, щоб переживати відсутність у дещо інший спосіб.

Якщо ви є медичний працівник, маємо потребу у вас. Адже завдяки об’єднанню і зустрічі емпатичних працівників, підготовлених у наданні допомоги батькам, які переживають горе від втрати своєї дитини, можна допомогти розпочати у відповідний спосіб пропрацювання горя від втрати, через підтримку і розуміння їхнього болю.

Якщо ви є родичем чи другом, або особою, яка чутлива до цієї теми, ми маємо потребу також і у вашій присутності. Чим більшою буде обізнаність серед суспільства, тим більше зможемо допомагати один одному, тим менше буде зранених суспільною байдужістю матерів та батьків.