Для чого день обізнаності про пренатальну і перинатальну втрату?

Жоден з батьків ніколи не є готовий до смерті своєї дитини, навіть у випадку виявлених раніше вад розвитку. Втрата дитини є драматичним і шокуючим досвідом, це також горе, яке викликає відчуття глибокої нестачі, самотності, суму, печалі, а тому потребує особливого підходу і допомоги у пропрацюванні горя від втрати.  

У нашому суспільстві є брак обізнаності про пренатальну і перинатальну втрату, незнання комунікації, поводження. Зазвичай соціум мінімалізує або й взагалі відкидає цю втрату, наче це щось неважливе і стається з кожним, не має практики обговорювати це у широких колах. У таких випадках батьки почувають себе ізольованими у своєму горю, не зрозумілими і не почутими у своїх потребах. Висвітлення тематики перинатальних втрат та переживання горя від втрати дитини незалежно на якому періоді розвитку це сталося (декілька тижнів від зачаття чи декілька годин, тижнів після народження) викриває багатогранність даної проблеми: з однієї сторони зранені батьки, яким необхідно надати підтримку, розуміння і надію, з іншої ‒ медичні працівники, яким важливо надати поведінкові та комунікаційні інструменти, а також відповідні знання, щоб підтримати і супроводити дані сім’ї у цей нелегкий момент. 

Внутріутробна смерть, спонтанний викидень чи перинатальна смерть в кожній країні світу має досить високу статистику, більшу, ніж зазвичай думає суспільство (три мільйони дітей щороку помирають перед пологами або в швидкому часі після народження). Рівень перинатальної смертності в Україні становить 8,59 на 1000 народжених дітей. Жалоба і горе, яке супроводжує ці втрати не є незначимим чи швидко минаючим. Навпаки, як бачимо, батьки, зранені перинатальною втратою, потребують багато часу щоб пропрацювати її, мають потребу в делікатному супроводі і повазі до кожної фази цього шляху.

Перинатальне горе це ускладнений і важкий процес, однак його можливо пропрацювати. Всі друзі і родичі сім’ї у втраті повинні знати, що біль не може бути применшеним від присутності старших дітей і не зменшується від того, що настає наступна вагітність. Поважне використання часу і знання навколо перинатальної смерті, взаємоподіл та розуміння цього болю, також повага до дитини, яку втратили – ці всі практики є дуже важливі, щоб допомогти зраненим батькам.

До недавнього часу наукові дослідження не займалися цією важливою проблемою. Лишень в останні роки різні медики і науковці розпочали заглиблюватись в науку та причини перинатальної смерті. На сьогодні поширюється думка про потребу поглиблення дослідження причин перинатальної смерті і можливі шляхи їх попередження.

Отже, запропонована діяльність поширювати знання про проблему, отримати адміністративні визнання і поділитися науковими результатами, це одні з чинників, яких ніколи не може бути забагато і які можуть служити для поширення обізнаності та культурної свідомості.

Є, звичайно, потреба у законодавчих актах та нормах, фінансуванні, стандартизація даних в кожній країні. Маючи відповідну інформацію, суспільству буде легше вникати в цю проблему, розуміючи, що перинатальна смерть має бути вивчена і по можливості попереджена, а також самі сім’ї заслуговують великої уваги.

У 2019 році Організація «Слід Життя» видала книжку «Маленькі Ангели. Втрата дитини під час вагітності чи після пологів. Свідчення батьків та спеціалістів», яка стала першим джерелом досвіду супроводу таких батьків в Україні.

Заповнювати прогалину в культурі України потрібно достатньо довгого часу, а також для налагодження надання холістичної допомоги для батьків, зранених втратою. Це і є важливим шляхом діяльності та місією для ГО «Слід Життя».

Через це, ГО «Слід Життя» за останні роки запропонувала пропозиції, які лягли в основу постанов Синоду 83 сесії УГКЦ, просячи встановити 15 Жовтня – день пам’яті дітей, які померли під час вагітності чи у швидкому часі після народження, що було підтримано у рішеннях Синоду від 25 листопада 2019 року. Це перший крок до визнання Всесвітнього дня обізнаності про дітей, які померли під час вагітності чи у швидкому часі після народження в Україні.

З цього зродилося декілька регіональних зустрічей, а також на місцевому рівні у різних частинах України з метою, щоб розробити процедуру інформування з повагою до батьків, та відповідні законодавчі норми.

Юстина-Ольга Голубець, ГО «Слід Життя»

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди від організації забороняється і вважається порушенням авторських прав.